Пам’яті ГОЛОДОМОРУ
Україна, біль, страждання
і безжалісний терор…
Хліба… крихточка… остання.
Той страшний ГОЛОДОМОР…
Пам’ятатимуть те люди.
Пам’ять пройде крізь віки!!!
Україна не забуде
ті Священні колоски…
Село, а в нім і люди,
он діточки біжать,
веселі пересуди,
жнива і сіножать.
І сонечко багряне,
поля і став води…
Невже біда загляне?
Не буде хай біди!
Та ні - комуну треба,
в колгосп усе беруть,
а люди – просто неба…
Те кажуть – світла путь.
І ворога не було,
і все навкруг цвіло…
Та смерті голос чули,
що нищила село…
Земля не зубожіла,
щедрот було для всіх,
те партія творила,
у лєнінській красі!!!
За батьком тужить мати,
залишилась сама…
Ховала біля хати,
бо сили вже нема…
А діти, Боже, - діти,
Не вгасне серця біль…
Ой як же їм терпіти
той з голодом двобій…
Вже кволі рученята…
Вже довгий день і ніч…
Притихла повна хата,
стоїть холодна піч…
Нема зерна посіять,
нема зерна зібрать…
Померла вже й надія,
а як їй не вмирать…
І привидами стали
дорослі і малі,
бо смерть – таваріщ сталін
у хаті і в селі…
Попухли ноги й руки,
відсутній плач і жаль…
Голодні смертні муки,
стоїть німа печаль…
Істоти, вже не люди
з’являлись на селі
і хтосудить їх буде,
на цій Святій Землі…
На цвинтар на підводі
везуть ще теплий люд…
Вбивали у народі
до комунізму лють.
Оті страждання скільки
народу ще нести,
а відповіддю тільки
нетесані Хрести…
Життя іде, життя вирує,
голодний - ситому не брат.
Один із чесності бідує,
а інший всюди має блат.
Та щодо пам’яті святої,
стулімо скорбнії вуста…
Не дай Бог долі нам такої,
Не дай Бог нам оті літа.
Бо пам’ять та Свята і Вічна!!!
Молімось Господу за них!!!
І запаліть свічки у вікнах,
Во ім’я мертвих і живих!!!
Невгасима народна пам’ять…
Смертоносні події геноциду українського народу особливим,людиноненависницьким проявом звершились 1932 та 1933 років минулого століття. Більшовицька партія радянського союзу знищувала Україну і українців під приводом колективізації, яка полягала у створенні господарств за рахунок селян та хлібозаготівель, які зводились до відбирання збіжжя у людей. Мільйони людей було доведено не те що до зубожіння, а до голодної смерті. Сільські голови систематично надсилали звіти у райони про смертність на селі через недоїдання, чому свідчення архівних матеріалів. Цілеспрямований Геноцид, знищення людей пояснювалось недоїданням, що вже не можна було приховати. Вимирали цілі родини, бригади активістів не жаліючи дітей, жінок, старих і хворих відбирали все,що можна було їсти. Люди пухли від голоду, втрачали розум, вчиняли вбивства, навіть своїх рідних, з метою їжі…
Страшні порівняння статистичних даних по селах, районах і областях України свідчать про те, що за два рокиГолодомору радянською владою було замордовано голодною смертю не меншеукраїнців ніж їх загинуло за чотири роки на фронтах Другої Світової війни. Дослідниками України встановлено більшість прізвищ Жертв Геноциду яких віднесено до Загальнонаціональної книги Пам’яті. В Україні майже немає сіл, селищ і міст де б не був встановлений меморіал, пам’ятник, хрест для вшанування святої пам’яті Жертв Голодомору.
Події того часу перебувають в одному ряду з подіями Батурина, Крутів, війни на Донбасі.
Відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1998 року, кожної четвертої суботи листопада загальнодержавними заходами вшановується пам’ять невинно убієнних Жертв Голодомору. Вшануємо і ми Жертви того страшного злочину свічкою пам’яті у вікні 27 листопада о 16.00…
Адміністрація коледжу